Інтегровані заняття – як засіб розвитку дошкільника

Розвиток цілісної, життєво компетентної особистості – головне завдання, яке ставить перед сучасною дошкільною освітою.нова програма і його реалізація потребує пошуку нових, удосконалених форм методів і принципів роботи..Інтеграційний підхід до освітнього процесу давно довів свою ефективність у зарубіжній педагогічній практиці і тепер стрімко поширюється і на українській освітній ниві. Проте, на жаль, на завжди ми правильно його розуміємо, вважаючи за інтеграцію будь-яке поєднання інформації з різних галузей знань.

Реформування змісту дошкільної освіти передбачає впровадження у педагогічну практику інтеграційного підходу, суть якого полягає у цілісності освітнього процесу. Інтеграція – (від лат integratio – відновлювання, поповнення) – це об’єднання взаємопроникнення окремих елементів у єдине ціле. Внаслідок інтеграції змісту дошкільної освітидитина оволодіває не тільки знаннями з окремих галузей, скільки цілісними знаннями про життя, світ, у якому вона живе, природу, людей, саму себе.

Саме інтегрована освіта здатна сформувати у сучасного дошкільника дитячий світогляд як систему поглядів на довкілля та власне “Я”, сприяти утворенню в його свідомості цілісної картини світу, становленню дитини як активного суб’єкта життєдіяльності, компетентної особистості.

Прагнення до інтеграції в усіх ланках освіти є загальносвітовою сучасною тенденцією, яка поширилася і на українському освітньому просторі. Слід зазначити, що проблема інтеграції не є для нас зовсім новою, вона була предметом уваги педагогів впродовж багатьох століть. Так, базові положення Я.А. Коменського проголошують, що зв’язки між знаннями, що подаються дітям, мають засновуватися не на простому обміні інформацією з різних галузей знань, а на глибоких внутрішніх взаємозв’язках, які існують між явищами та об’єктами. Ознаками інтеграційних процесів великий педагог називаєцілісність знань, їх узагальнення, систематизацію та логічну послідовність структурування. “Усе, що перебуває у взаємозв’язку, необхідно викладати у цьому ж взаємозв’язку, - писав Коменський,- незалежно від того, з якого джерела походять ці знання: суто наукового, виробничого чи життєвого досвіду”.

Глибоке обгрунтування значної ролі інтеграційних процесів в освіті зробив основоположник вітчизняної педагогіки К.Д.Ушинський, який стверджував, що окрім спеціальних понять, що належать окремим наукам, єпоняття спільні для багатьох, а деякі й для усіх наук. Дидактично обгрунтувавши інтеграційні зв’язки, він вважав, що розумна система знань дає можливість мобілізувати їх у певній ситуації та використати у практичній діяльності.

Ідея інтеграції змісту дошкільної освіти у сферах життєдіяльності дитини зумовлена концептуальними положеннями Базового компонента дошкільної освіти в України. Проілюструємо реалізацію інтеграційного підходу, взявши для прикладу логіко-математичний аспект Базової програми розвитку дитини дошкільного віку “Я у світі”. Логіко - математичні завдання в ній не виділені окремо, а подані всерединиі кожної сфери життєдіяльності: “Природа”, “Культура”, “Люди”, “Я сам”. Такий підхід не означає применшення ролі цього напрямку особистісного розвитку дошкільника, а навпаки, сприяє легшому та швидшому засвоєнню знань, розширенню уявлень та формуванню цілісного світосприйняття.

Тож педагог має дбати про досягнення вихованця у логіко-математичному розвитку не тільки на так званих профільних заняттях, а про набуття життєвого досвіду в різних сферах життєдіяльності. Проте, у практиці, на жаль, принцип інтеграції здебільшого реалізовується під час фронтальних занять, на які припадає лише 1/12 частина часу перебування дітей у дошкільному закладі. В інший же час про інтеграцію забуваємо. Слід зазначити, що практикам відомі структура та особливості побудови інтегрованих занять – методику їх проведення детально висвітлено в методичній літературі.

Однак синтезуючи матеріал та поєднуючи різні змістові тлінії, вихователі не завжди належним чином дбають про органічне поєднанняелементів знань з різних галузей та підпорядкування їх головній меті заняття. Нерозуміння глибинної сутності інтеграції призводить до того, що поєднання різного матеріалу робиться штучно, формально. І як наслідок – у свідомості дитини створюється мозаїка окремих картин, а не одна цілісна їз взаємопроникненням розрізнених елементів певної сукупності, як має бути за істиної інтеграції.

Маючи на меті виховання компетентного дошкільника, педагогам варто вийти на широкий життєвий простір, активніше застосовувати принцип інтеграціїне тільки на організованих фронтальних заняттях, а й в усіх видах життєдіяльності. При цьому варто ширше організовувати “заняття” не як звичну для багатьох поколіньвихователів форму навчальної роботи, а як зайнятість дитини протягом реального не надмірно регламентованого часу з наданням пріоритетів спілкуванню, обговоренню, спостереженню, дослідницькій та пошуковій діяльності тощо. Украй важливо, щоб сучасна дитина могла набувати і застосовувати знання і вміння

невимушено, у повсякденному житті, засвоюючи при цьому основні закони буття (як от, зміну дня і ночі, циклічність пір року), порівнюючи, упорядковуючи та з’ясовуюючи причини й наслідки різних явищ.

Застосування принципу інтеграції значно розширює можливості педагогічного впливу: стимулюється аналітико-синтетична діяльність дітей, розвивається потреба в системному підході до об’єкта пізнання, формуються уміння аналізувати, порівнювати предмети, об’єкти довкілля, що забезпечує цілісне сприйняття світу. Та це відбувається лише за певних умов.

Педагогічні умови реалізації  принципу інтеграції

• Урізноманітнення форм пізнавальної діяльності: дослідження, трансформування, експериментування та моделювання різних за величиною, кількістю та просторовим розміщенням об’єктів.

• Доцільне поєднання матеріалу з різних змістових ліній та використання його у процесі життєдіяльності.

• Співпраця, співтворчість дітей та вихователів, надання дітям права вибору та можливості самостійно знаходити шляхи розв’язання завдань або проблемних ситуацій.